пятница, 4 января 2019 г.

вторник, 4 декабря 2018 г.

Машинні вірші
Одним з прикмет нинішнього століття є необхідність оцифровувати будь-яку інформацію . Звуки і картинки майже повністю перебралися « в цифру » , але це якось до пори до часу обходило стороною поезію , а даремно. Цифрові вірші володіють особливим шармом , ритмом і своєрідною енергетикою.
Вони звучать як музика.
Цифрові вірші ближче до музики - адже в музиці теж немає слів і готових образів , але вона красива і зворушлива .
Отже, слухайте:
128 49
138 45
13 30 29
12 8 35
16 9 19
028 01
4 8 112
5 9 000 1 
А в цьому математичному віршику зашифрована пісенька. Здогадаєтеся, яка?
2 15 42
42 15
37 08 5
20 20 20!
7 14 100 0
2 00 13
37 08 5
20 20 20!
Все просто! Це пісня «Кабы не было зимы»  з відомого всім мультфільму «Зима в Простоквашино».
Ці вірші можуть бути і веселими, як ви щойно чули, і різкими чи смутними.


Маяковский 
2 46 38 1 
116 14 20! 
15 14 21 
14 0 17

Есенин 
14 126 14 
132 17 43... 
16 42 511 
704 83 
170! 16 39 
514 700 142 
612 349 
17 114 02

среда, 17 октября 2018 г.

Сценарій зустрічі з захисником України 

23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90-ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер.      
Війна – це жах..
Війна – це руйнація...
Війна – це смерть...                                                                                               
Офіційно її немає, та  вона поруч щодня

Ніхто навіть не міг уявити, що у 21 столітті розпочнеться братовбивча війна між братніми народами. Російська армія, ховаючись за спинами мирних жителів Донбасу, прикриваючись гаслом про захист  російськомовних українців від фашистської хунти, розпочала знищення України зі Сходу.

Розпочалась неоголошена війна. Розпочалась мобілізація цвіту нашої держави – молодих хлопців, татусів, братів, сусідів у зону АТО для захисту кордонів і цілісності Української держави.
Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна …Війна,..АТО..,хоч як би ми це не називали.

В прагненні підтримати наших відважних воїнів єднаються і дорослі і діти. Хтось бере у руки зброю і йде захищати рідну землю, хтось допомагає фізично, фінансово, а хтось морально.

Ні в кого немає сумнівів, що це герої –   хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України,    лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу,
волонтери, на плечах яких тримається наша армія.


Тож сьогодні ми вітаємо наших героїв –   воїнів-земляків, і особисто Кудлю Георгія Дмитровича, якого ми запросили, щоб сказати  найщиріші слова вдячності за  відвагу, мужність та героїзм

Я дивлюсь на світлини бійців,Щирі посмішки, втомлені очі,Сиві скроні та безліч рубців…А мій розум сприйняти не хоче:Це не сон, не синдром маячні,Ця війна не в далекій країні,Не в Іраку чи десь там в Чечні,А в вишневій моїй Україні.Саме зараз її воякиСхід країни від зла захищають,Б’ються на смерть мої земляки,Кров’ю землю святу поливають.Щоб країна ввійшла в майбуттяВільна, сильна, без чвар та війни.Віддають найцінніше - життя,України найкращі сини!


Ми дякуємо Вам, захисники,
За те, що край наш рідний боронили.
Що голови в покорі не схилили,
Ішли у бій, як справжні козаки.

То ж вертайтеся, рідні, живими,
Щоб усмішка була на лиці,
Вас чекають кохані і мами,
Та ще в декого діти малі.

Ми бажаєм Вам щастя й здоров’я,
перемоги в безглуздій війні
Хай збуваються мрії, покинуть тривоги.
Хай завжди буде мир на землі!...

А зараз слово надається нашому гостю.



Дорогі наші захисники, ми, підростаюче покоління, обіцяємо рівнятись на вас і стати справжніми патріотами своєї держави, боротися за волю, честь і за народ.

Дякуємо всім вам за мирне небо над нашими домівками і бажаємо якнайшвидше повертатись додому живими та з перемогою!